Дітям про голодомор
25.11.2021 р. розпочали ми зстріч із того, що сіли в коло і включили сумну мелодію (композитор Скорина).
Дітки зібралися різного віку. Наймолодшій учаснииці було 3 роки. Для мене було викликом побудувати розповідь так, щоб вона була доступна для всіх діток.
Я почала розповідати про свою бабусю Ганю, яка народилась у 1930 році, і якій на час, коли настав в Україні Великий Голод було 2 рочки, а наступного року - 3 рочки. Нашій наймолодшій учасниці в групі було 3 рочки, тому дітки могли уявити.
Я показала кілька фото дітей того часу - немовлятко, замотане в мами на руках і дівчинку в благенькому одязі. Запитала: "Як виглядають ці дітки? Як вони вдягнені? Чи їм не холодно? Чи відрінається їхній одяг від вашого?"
Продовжуючи, я розповіла, що Україна у той час була частиною Радянського Союзу. На карті показала, які території охоплював Союз і де на карті Союзу була територія нашої рідної землі.
Також діти розглянули сучасну карту України. Дізнались про те, що Бог дав нашій батьківщині родючу землю. Бог благословив українців хлібом і працьовитістю.
Тоді ми з дітками подивились на різні злаки і зерна, які вирощувались в Україні: жито, пшеницю, просо, ячмінь, кукурудзу, гречку, соняшникове насіння, гарбузове, тощо. також у нас був гарбузик і соняшник як наочний матеріал. Дітки торкалися зерняток, пробували їх на смак. Особливо це сподобалось наймолодшим учасникам.
Я показала пшеничний колосок і розповіла коротко, як і з колосочка видобувають зернятка, роблять борошно і печуть хліб. Для наочності в мене під рукою була буханка хліба.
Тоді запитала у вихованців: "А що ще виготовляють з борошна?" Відповіді були різноманітні: вареники, пельмні, калачі, булочки, кексики, тортики, млинці, налисники тощо... "Яка ваша улблена страва, виготовлена з борошна?" Дітки ділились всоїми смаковими вподобаннями.
Сталін не хотів українців вважати за окремий народ. Хотів, щоб слово "українці" не існувало, щоб був один великий народ - радянські люди. Він і його помічники бажали, аби українці вимерли. У Сталіна і його посіпак виникла ідея, як зробити, щоб люди померли.
"Що зазвичай роблять, щоб люди померли?". Юні учасники відповідали про вбивство і війну.
Що зробив Сталін і його система? Голодомор. Для того, щоб пояснити це слово, ми спочатку розглянули що таке голод: люди помирають, тому що їм немає що їсти.
Чому голод виникає? Війна, посуха (немає дощу), бідна земля (пустеля, яка нічого не родить), ліниві люди, які не хочуть працювати на землі... Я навела кілька прикладів із Біблії, коли люди помирали від голоду, бо Бог карав їх за непослух і поклоніння ідолам - посухою або війною.
Що таке голодомор? Це коли є дощ, є родюча земля (знову показала карту України з її багатою флорою та фауною), є працьовиті люди, є врожай, але є злий диктатор, який морить - робить так, щоб люди помирали від голоду, забираючи від них усе, що є їстівне, накладаючи податки і розкуркулюючи.
Коли в людей усе забрали, настала зима, настав голод. Хочеться їсти. Розповідь про голод.
Що люди робили, коли хотіли їсти?
1) Тяжко працювали, навіть діти, щоб заробити хоч трошки грошей і купити зерняток, у кого є (тих, хто їх забирали в людей), щоб поїсти. Матері запрягались замість коників і орали землю. Для наочності фото дітей того часу.
2) Продавали те, що мали: одяг, меблі, посуд... аби купити за ті гроші хоч якусь жменьку зерна. Аби хоч повечеряти 1 раз на тиждень.
3) Їли те, що раніше не їли: шкіряні ремені, дерево (кора, тирса), траву (лобода), ховрахів.
Врожай вивозили, але люди збирали колоски чи мерзлу картоплю.
Розповіла трішки про закон "П'ять колосків": якщо навіть дитина збере 5 колосків - покарання (вбивали і забирали все або тюрма на 10 років). Розглянули фото - скульптура дівчинки «Гірка пам'ять дитинства». Відповідали на запитання: "Як виглядає дівчинка? Що в неї в руках? Яке покарання на неї чекає?"
Розглянули "Пам'ятний знак жертвам Голодомору" як символ України, з опущеними від розпачу руками і дитиною на грудях.
Свічка пам'яті. Я розповіла дітям про акцію «Запали свічку» , що відбувається у День пам'яті жертв Голодомору - у 4-ту суботу листопада щороку. О 16.00 запалюють свічку і згадують про тих хто померли від голоду.
На фото я показала дітям "Пам'ятник свічки памяті" (знаходиться на території Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» у Києві).
Вірш. «Зернятка добра», а дітки намагались його проалалізувати.